Дождь не может идти вечно...(с)
Чому Поприколу, чому не Посправжньому?
безліч "чому"
як мене все дратує,
я параноїчка, зациклена на одній єдиній ідеї, поки я її не реалізую я не заспокоюсь....
мені з кожним днем все важче натягувати на обличчя посмішку. але ще важче відповідати на питання : "що трапилось?"
як їм пояснити? та чи треба? це моє, моє особисте і нікому непотрібне.
раніше мене дратували люди і предмети
тепер мені пофіг
тупо пофіг
ненавидіти - це так просто
складніше навчитись нормально реагувати. але це нереально. для мене.
чергові рамки, в які я себе ставлю.
нагадало історію про мавпочок і про клітку.
істерика.
інколи хочеться закрити дайр для всіх і вилаятись, виписатись.....але пожалію ваші смертні вуха( бляяяя....як пафосно)
безліч "чому"
як мене все дратує,
я параноїчка, зациклена на одній єдиній ідеї, поки я її не реалізую я не заспокоюсь....
мені з кожним днем все важче натягувати на обличчя посмішку. але ще важче відповідати на питання : "що трапилось?"
як їм пояснити? та чи треба? це моє, моє особисте і нікому непотрібне.
раніше мене дратували люди і предмети
тепер мені пофіг
тупо пофіг
ненавидіти - це так просто
складніше навчитись нормально реагувати. але це нереально. для мене.
чергові рамки, в які я себе ставлю.
нагадало історію про мавпочок і про клітку.
істерика.
інколи хочеться закрити дайр для всіх і вилаятись, виписатись.....але пожалію ваші смертні вуха( бляяяя....як пафосно)
