Вчора була зустріч з 1-ими курсами і заодно привід побухать для старших)

зустрілись біля Сковороди)
половина пішла на Замкову, половина на Труханів)
потім та перша половина нас доганяла і теж йшла на Труханов)
Була моя улюблена Ілолошечка)
прийшов Вова Шкєт з 3-ого курсу

і ми пішли на пляж. Потім цей же Вова закинув Яну в Дніпро, Яна сказала, що це несправедливо і треба закинути мене і Ілону. Він закинув мене і Ілону, добре я хоч фотик і мобілку встигла викинути з кишень.
На мені були важкі джинси, теніска і куртка....і все мокре.....
хоч ми і багато пили,але тепліше не ставало...потім думали їхати до цього Вови на Троєщину додому сохнути, але подзвонила мама.сказала валити додому,а коли дізналась, щ оя мокра - то взагалі взбісилась. Я взяла під руку Катю Яковенко, так як вона теж була покупана і нам було по дорозі і пішли ловити таксі. Зловили маршрутку. Вдома отримала *******. Фотик забрали(
зранку ніби помирились .У Яни все норм,а Катя захворіла.

Зранку сходила до церкви.

Потім домовились з Машкою завтра виїхати в центр, апробувати мій фотік і заодно зробити "взаємний" фотосет)
врешті-решт, завтра з нами ще буде двоє її друзів і Бєдова)

потім поїхала купити собі взуття і шмаття , хоч щось нове до уніка.
я закохалась у ПРомод - там такі шмотки) по доступним цінам) хіппі-інді-кантрі-фолк стайл) все, що душа бажає)купила там собі блузочку)

і, піддавшись на вмовляння мами,я все ж купили сандалі на каблах) радійте всі, хто протягом цих років намагася мене на них поставити)

а зараз таке небо гарнюще...рожево-фіолетово-синє)
я навіть зафоткала його) якість знімку порадувала)


на завтра плани грандіозні) побачимо чи вдасться реалізувати)

гуляла вчора з Гайдамаком)
мило, дружньо, тепло, без зайвих натяків)
в нього є мізки - а це , знаєте, рідкість зараз=)
але як я лоханулась з днем створення УПА - жах просто)

під кінець таке було відчуття, ніби головного зроблено/сказано не було. бо дійсно, так і є. ми ж знали, що збирались, щоб поговорити,як бути далі)
але коли я вже в маршрутку заходила,він сказав :"Дивна ти і складна дівчина. Ти так дивишся і це мене заплутує. ні "да", ні "нєт")"


отака я....зовні тепла, а в середині - фіг паймьош)

=======================================================================

переписуюсь з Назарком. мені цікаво)багато спільних інтересів) познайомилась би я зним хоча б на рік раніше, поки він ше в Києві вчився...ех)

=======================================================================

сьогодні все ж вирішилась брати зеркалку. розцінила я вбивство свого фотіка як знак долі)
чекаю-чекаю)

photo.stylus.com.ua/ru/products/details/38401/i...

Потяг до Теребовлі
У потязі туди я їхала з одним чуваком,який має освіту клоуна і працював шпрехшталмейстером) він мені пів ночі втирав про своє циркове життя, а потім про те, що НЛО існує і вон исеред нас))

а і про те, що то не Бог манну небесну євреям в пустелі посилав,а інопланетяни=)понялі?))отак от) а ви тут мені про Бога розказуєте хД

О 4-ій ранку я взагалі ніяка вивалююсь в Теребовлі і шо там було до ранку не пам"ятаю.

День 1-ий

В Малого дР. Стукнуло 17. Він послав мене нах, я - туди ж . На цьому наше спілкування за весь тиждень і обмежилось)

Потім я поїхала в Тернопіль до свого старшенького - Миколи. Там потуснячили містом. Але яке ж там здоровезне озеро оО"
Пропустили по пляшці Опільного. Сходили на гуму, купили шмоток ( в мене тепер є футболка з черепушкою за 5 грн )


Повернулись в Теребовлю, сходила до тата на могилу.

Потім пішли гуляти. Богданчика - ліпшого Миколиного друга я знаю ще з минулого року. Пішли на фортецю пити пиво. Вийшли з неї в поле. Почав підніматись місяць. І зорі-зорі-зорі....так багато....так гарно....а потім падала зірка. Я нібито встигла ,а й ніби ні. Перевіримо як воно буде)

Нічна Трембулька - це дуже і дуже найс. Провінційне галицькемістечко. Є якась своєрідна романтика в таких містах.

День 2-ий.

Микола запропонував поїхати з ним на "гастролі" в Старокостянтинів, потім в Рівне і в Звенигород. Всі були "за", окрім, ясне діло, моєї мами...Отже,я нікуди не поїхала. Вдень думала, що помру від нудьги. Читала книжку на телефоні. На вечір написав той самий Богданчик, запропонував піти потуснячити містом. Пішли. Він дав мені красиве-красиве яблучко. Я несла його в руках. І назвала Тарасиком) (далі там ціла історія буде з тими яблучками)) . В парку Шевченка, де зазвичай усі збираються, зустріли чувачків. Декого памятала з минулого року,а вони мене ні, декого навпаки. А Декого бачила вперше. Були там МАлий( не мій), Вова( зі Львова), Помаранський і Саня Бугаєнко( цього як доообре памятаю, то така душа кампанії).
Скинулись ми на "побухать" і відправили хлопців. А ці кросафчєги купили2-літрову колу і коньяк) ну і вино одне) але цього було мало)
врешті-решт Саня ту фігню купив, Саня її перемішав, Саня її практично сам і випив)

було холодно) а я з собою теплих речей не брала, бо тупа. то ми з Богданчиком сидыли в одному балахоні) та...слаба Богу, ми дуже компактні)
почали було дивитись алісу на ноуті...але така красива ніч, природа, то яка нафіг "аліса"?)
Прийшли Христя і Марьяна, хороші дівчатка) стало веселіш)
Я б сиділа до ранку,чесно. Але Богданчик,який на час відсутності Миколи, став мені за брата,сказав, що 3-тя година ночі - пора,Катрусю спатки =)

По дорозі назад нам шось стукнуло в голову і ми почали розмовляти англійською. Здогадуюсь, що саме стукнуло - алкоголь хД
але було прикольно)
ми порозумілись)

День 3-ій

Я тупо не виспалась. Вдень ходила на вокзал брати квитка назад. Планувала вертатись 25-ого. Алеквитки були лише на 22 і 26. Взяла на 22. хоч і хотіла побільше часу тут провести. Просто поряд стояв Малий мій і дивився на це з очікування. Я так подумала, радій блять, візьму квитка на 22-е і не мулятиму тобі, підару, очі.

Під вечір мене знову забрав Богданчик. На цей раз взявший гітару і 2 балахони )))блін, це так мило)
знову ми набрали всілякої бубуйні випити і хліб з майонезом))
пішли на Покрівку. Всю дорогу туди я думала, я ледь піднімаюсь по цим схилам і камінням наверх в тверезому стані, а як я буду звідси летіти п"яною?)))

спочатку нас було 5. ми розпалювали вогнище. потім підтягнулись всі інші. і нас стало....
мммм...багато) прийшли ще Андрій і Назар)

було так душевно....в Києві в мене так ніколи не буде...Я вивчила "повіяв вітер степовий " і "ой у полі роман цвіте")

а ще мені сказали, що в мене дуже класний муз. смак і голос)
приємно ж)

а потім алкоголь вдарив мені в голову і я "пустілась ва всє тяжкіє"))))об"єктом став Назарко.але блін ,фішка ж в тому, що він взагалі не пив,взагалі, він стрітак. В кінці взагалі виявилось, що він політологію в Шеві закінчив)) так шо я взагалі на нормального попала)

але, зрозуміло, що це всього на один вечір) ні в кого ні яких претензій) просто розслабились)

тут я побила всі рекорди, повернувшись додому вже ,коли сонце займалось)

День 4-ий)

Бодун....Сумка вся в вині. Тарасик і Іванка - мої яблучка - побиті. Студак і гроші - в вині. а найприкріше - фотик...побився внутрішній дисплей....реально прикро.хоч я планувала зеркалку купляти ,але ж блін,цей був мій перший і дуже хороший....а головне:шо я скажу дома????

Приїхав Микола з концертів. Розповідав,як спав в проході автобуса))Сказав, щоб я не жалкувала, що не поїхала)

На 4-ту збирались ан фортецю йти грати у волейбол. але не тут то було) Мій злобний братик і генератор божевільних ідей каже:а давайте махнемо в Микулинці?)) в мене залишалось 3 години до потягу на Київ. Нормальна б подумала головою, склала б речі і не поїхала, але ж яка я нормальна?)))Поїхали ми в Микулинці. Там була Шикарна римо-католицька катедра. Така гідна стояти в Центрі Львова. ...а тут село і отакий витвір архітектури. Потім Взяли Микулинецького пивка і розпили його на руїнах. Наше розпивання ледь не закінчилось для нас масовим суїцидом))

Приїхали в Теребовлю. Побігли за сумками. Складали мої речі разом. На вокзал зі мною прийшло десь людей 15.
+там я зустріла Померанського) якому по-п"яні сказала помінтяи квитка,щоб їхати зі мною. Я й не думала, що він то запамятав)))На останок я пороздавала всім свої фєнькі , ми пофоткались. Жаль, що потяг стояв настанції лише 3 хв.

Їхала я з цим Мішею . Взагалі класний чувак, добродушний такий . В мене дуже змінилась про нього думка. Спочатку він мені здавався таким неотесаним, бидлуватим,а вийвився досить-таки інтелігентним хлопцем. Говорили ми, поки злосна провідниця не розігнала нас по вагонах)

Я замерзла. Приїхала додому - посварилась з матір"ю. + інсценувала розбиття фотіка. але хочаб менше влетіло....

отако було)

сходила в бібліотеку. взяла нарешті, те що довго хотіла, - Маркеса "сто років самотності"

здається , я все ж їду в Теребовлю.
але не горю бажанням. тобто я б іне проти,але є одна штука,яка змусить мене там трохи напружитись(

сплела сьогодні ляльку з залишків ниток. хеппі)


бля, шо я пишу??
ну це ж ширма, тупо ширма....
я ж не так думаю. і не про це думаю взагалі.....
але писати в кожному записі одне й те саме - це тупо....та ще й самонагнітання. а цим не зарадиш. а що я можу зробити?забити? ні. чекати? спробую. але витримка в мене нульова.

всі мої проблеми від емоцій. точніше від того, що я не вмію їх контролювати. навіть з картами через це виникають певні проблемки...

ну як і очікувалось, мама тепер шо детектив. прийшла додому раніше і без попередження,а я випадково побачила її в "очко",як вона нахилилась ад дверима і підслуховувала. добре, шо ми сьогодні все вчасно більш-менш прибрали....

але я сьогодні невдало нюхнула...то в мене з очей текло з пів години. а мама спитала: шо за нах з очима? ви шо тут бухаєте?
мда...отаке

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

[22:46:17] Firitae: бб
[22:46:19] Firitae: солодких

[22:46:29] Qwerty: і тобі, Катя

вперше, за пів року нашого спілкування Р. звернувся до мене по імені 0О

типу згадав, що я колись йому писала про те,чому він ніколи не називає мне на ім"я.
чому зараз? чому сьогодні?


незрозуміло
але я запам"ятала

сум

просто сум

я знала, що маю цінувати хочаб той рівень, що зараз
ну навіщо я вчора спитала? собі боляче зробила + його напрягла

+ фраза "думав, що ти інша,а виявилось,така як і вони" взагалі вбила


Темза-Темза, життя тебе вчить-вчить, а ти кладеш на це все великий і товстий....

дружина-японка - це взагалі умєрєть нє встать

вчора перечитала початок свого щоденника
навіть не стільки початок як його росіяськомовну частину

порівняла з тим, що зараз і зрозуміла деякі речі:
1) виклад інформації став набагто примітивніший, як у звчиайної середньостатистичної дівчини, зникли всілякі там красиві фрази,слова і тд
2) я деградувала
3) думка щодо деяких речей /людей за ці 2 роки просто аж перевернулась
4) деякі речі залишились статичними
5) і найсумніше....життя мене майже нічому так і не навчило....чи це я така тупенька учениця?....