так. нарешті дісталась сюди
те, що в мене тепер немає мого телефону і ноута тому причиною.
сиджуу за нетбуком Богдана, юзаю вбитий самсунг

цими вихідними були з ним у Львові. мама думала ,що в Харкові.
прекрасно.
з тарасом не бачилась. мабуть і на краще. тому що судячи з інтенсивності нашого спілкування зараз при зустрічі все могло б закінчитись як зав,жди. а я не хочу. хоча, я так часом собі думаю - не було б Роми і моєї прив’язанності до нього і всього,що між нами, то я певно була б з Тарасом.
певно немає в нашій сталіцє на мене хлопця

он Волошенко підкатує . і це вже настільки очевидно, шо ппц. хоча напряму він уникає розмов про це,і навіть коли я нещодавно напилась в гуртожитку і він поїхав зі мною додому провести він впав на такий мороз, що я реально здивована. напевно якби не було Тараса, ну ясне діло Роми, я б з ним спробувала щось мати

вчора з Лосоською і Вовою сиділи в Портері, спочатку на Арсенальній, потім на Хресті, потім на Позняках. вийшло близько пів літра клюковкі, пів літра горілки і 2 літра пива на кожного. це провал....


сьогодні до мене приїхав Богданчик, з 2-ома пляшками мінералки, пачкою пельменів. дав мені 500 грн на життя, бо знає, що мені навіть хавати нема шо.
я от думаю, за що мені така людина в житті трапилась?

щось в мене останнім часом абсолютно немає сил сюди писати

треба якось поновитись

шось зі мною не те

тішить те, що зір ніби став кращим, а отже лікарка була права - проблеми з очима на підґгрунті психозу й стресу

так як мене вибішує зараз мама, вона не вибішувала мене ще ніколи

в мене дуже велика потреба в роботі. бо степуха розлітається як пух.
я готова на пів ставки працювати...ну тільки б ту роботу

ледь не підхопила порчу сьогодні в уніку

зайшли з Ілоничєм похаватати до столовки. я взяла сільничку і перець з сусіднього стола. намагалась посолити хавку, з сільнички спадає кришечка, вся сіль висипається мені в картоплю,а серед соді копійки по 1,2, десь три штуки. ми ,як баби сурові,але з забобонами, звалили звідти і зрозуміло, що я того не їла.
витратила ще 10 ре на нову хавку. сподіваюсь я все-таки нічого не підчепила

і ще: можливість того, що це просто підйоб я виключаю. ну нахєра просто так в солонку сувати маленькі монети?
а вони як раз,як відкуп - це саме воно.
ну хз
мб я просто ідіотка
але ліпше перестрахуватись
моя Ілоло мене підтримує, бо їй 3 роки підливали під поріг воду,в якій бабка-сусідка обмивала померлих

прилив любові.
вимикаюсь з мережі
аби нікому про неї випадково е розповісти

продовжу

другий день - відходняк, температура і тд.настрій такий собі .я бродила вулицями в надії, що випадково наткнусь на нього. я тричі пройшла повз його будинок,і мені навіть не було соромно і гордість мовчала.
потім був марш правих. він трохи відволік. в київі ніколи, НІКОЛИ сітлкьи молоді не вийде, щоб вшанувати память. 3000 тисячі хлопців і дівчат зі смолоскипами. півгодинна хода . та в нас до такого не дожитись....Оля і Ілона підчепили там 2 тіпочків,а я звалила з Бембі, бо написав Тарас. я думала, що він від Р., бо Р. сказав,якщо проб’є траву - то маякне Тарасу,але то було не так. просто Тарас хотів зі мною поговорити.
Вова,через те, шо він шавка, відхопив пізди і сидів у Гасовій Лямпі.Я прийшла до нього за ключами, потім зустріла Ололо і Ілоло, забрала Ілоло і ми ішли з нею до Вови. А вові походу було непофіг до Олі, бо вони спали разом. вплані на одному ліжку) і багато говорили і з усіх нас він з нею найтісніше товаришує. + він знає, що вона розійшлась з Вадимом.

Ми сиділи у Гасовій лямпі, пили бензинівку, підійшла Оля, ми пили далі вже з нею. Дуже приємний бармен нам трапився....а мені муляв номер Р. і я написала йому. блятьблятьблять.ідіотка. написала "чи буде трава?", Ілона сказала, що на відповідь можна й не чекати. але він передзвонив за 5 хв(!!!!) і вибачився, що нічо достати не може.Настрій впав ше більше, тому що це була єдина зачіпка, щоб з ним зустрітись,але щось тепле від того, що я почула його голос - лишилось.

десь о першій ми пішли спати. мені було тоскно.я випила вина і вирубилась. оля теж. а Вова пішов дунув і пизділи з Ілоло до 4-ої ранку.


День третій. Маємо виселятись. нашвидкуруч прибираємо цю берлогу. згадуємо все: обригану йолку, оббльовані ковдри і все, шо було. стає дуже сумно. Вова каже, що за тиждень їде сюди ж з друзями і буде зупинятись в цій же квартирі. ми заздримо. він пропонує за місяць поїхати у Франик,а звідти у Львів - класна пропозиція,але зараз шось я слабо вірю, що так відбудеться.
ми пішли до Тараса на роботу, лишили речі, лишили мене з ним і пішли купляти собі сувеніри. Ми говорили з Тарасом, я всі теми зводила до Р., щоб дізнатись про нього як він і тд. дізналась. до останнього вірила, що ми щось вигадаємо і я з ним побачусь. навіть ,коли ми вже збирались на вокзал. Р. написав мені ВК чи вдома я вже? напевно думав, що я вже поїхала. а я так хотіла написати йому "Гоу на вокзал?",але не написала. з того часу ми ще ні разу не списались.

я постійно згадую його слова "Ми близькі, ми знаємо дуже добре одне одного, ти знаєш,де я живу, ти знаєш мій номер телефону, але найкраще в цьому, що ми ніколи не побачимось"


дорога назад була сумна і втомлена. бо ніхто не хотів вертатись. я дуже хотіла спати,але через те, що в нас був мимоїздний потяг з Трускавця, з нами їхало саме бидло, тому було стрьомно. зранку ступивши в Київі, побачивши все це убозтво стало так гірко....я плакала. на Дарниці мені стало взагалі буйово. бажання їхати додому на розбірки з мамою не було. втратити останні залишки львівської енергетики теж не хотілось. але я була настільки виснажена, що завалилась додому. 3 години розказувала шо і якк,вислуховувала догани, мені сказали, що більше я нікуди не поїду. та канєшна. а хто мене утримає?


даліі буде

за 3 години потяг
маю стільки надій на цю зпоїздку

чергова грандіозна сварка з мамою.
а все через те, що я не захотіла піти на день народження до Дашки( це її батько моїм хрещеним був)
я думаю, що їй явно не до мене. ну от що я прийду і скажу їй? все одно напряг буде
якшо мама думає шо треба йти - то хай і іде


була сьогодні на консультації в Різуна. йому недійшов мій конспект . за 3 модулі в мене 39 з 60. я попросила його ще раз дозволити надіслати йому конспект, бо блін, він же бачить мої бали і те, шо я не пасувала. ну ніби дозволив. якшо все буде гуд, то буде в мене 57. якшо норм підготусь до екзамену - то може і на 5 потяну

вчора ввечері помітила, що щось не те з правим оком. бачу їм ніби в тумані. думала , ну мало шо - мб перевтома, зранку те саме...якось мені хижо. єдине, що в мене завжди було впорядку це зір, і якщо він поїде, то буде взагалі пічаль...

через всі ці думки: про себе, про екзамени, про Р., про поїздлку я не сплю нормально.
сьогодні сходила до аптеки,купила заспокійливий збір, буду пити
треба якось себе берегти...не знаю.


а ще хочу позбутись аж такої залежності від інету, бо вона в мене є.
добре, що я ще поки це усвідомлюю.

зараз сяду і буду вчити ТМК, бо хоч і мама сказала, що не буде мене добивати ха те. що я проїбу підвищену, але я хочу спробувати...шанс звичайно мізерний,але він є

Отримала 100 за екзамен
люблю Глушка і Цимбаленка

пілійшла до Нестеряк, вона сказала, що то була не помилка в моїх балах і що в мене реально ті фішлві 8 з 20. і ску не дала їй доздати. хоч вона сама проїбала мою роботу про інформаційні війни. блять. зараз 5 з ТМК в мене не виходить. тому я сподіваюсь на гуманізм Різуна і на те, що мені вдасться визубрити ту шнягу навідмінно


помер мій хрещений. хоч за останні 2-3 роки ми й не бачились, та й не було в нас якихось там відносин теплих,але я співчуваю. Дуже жаль Дашку...я її дуже розумію зараз. навіть не знаю, що гірше:втратити батька в 12,як я, чи в 17 ,як вона....

з’їздила в Стілягу- купила тімберленди. лорого....Оля продає нові за 300 ,але не мій розмір...ппц. так прикро

тепер головне здати екзамени
бо від цього дуже багато залежить