сьогодні в марші зустріла Вадима, свого кєнта з ліцею. він в цьому році закінчує його. причому сам перший підійшов, накинувся навіть. ех,як згадаю свою дурість і те, що не один пост був присвячений йому в цьому дайрі....ми ж з ним і Заболотним, тоді коли випустились старші, заснували нову неформальну сєкту в нашому ліцеї. з ним ми пішли натой горе-концерт КіШа,який тоді для мене закінчився гематомами,руками матері....ех-ех-ех. домовилась з ним за шмаль,мб намутить
про власно-пічальне: останнім часом ловлю себе на тому, що мені не вистачає слів,аби висловити думку і не тому, що те, про що я хочу сказати - це щось таке, що не можна описати, а просто відчувається такий тупняк....в голові ж я розумію, що й до чого,а озвучити не можу. це і є один з щабелів деградації...
до речі, намутила в Богданчика дуже класну збірочку віршів Назара Федорака, крім поезії там дуже класні замальовки олівцем фрагментів Львова)
а. невеличка радість : телефон запрацював - напевно просто просох )отже, мінус одна проблема. хоча без інету на мобілці ох як туго(