лінь....
вона наповнює менеі пре через край

стає так впадло сюди писати, хоч і знаю, що треба. чому треба? бо ніхто інший цього не винесе.

я дивним чином позбулась всіх друзів: ліпших і таких.

є собутильніки, сокурснікі, содібіли, або приятелі по інтересах. я сумніваюсь, що серед них знайдеться, хоча б один(а), який,якщо треба буде, зірветься серед ночі і приїде мене рятувати

як сказав мені Назар у твіттері : тобі треба обігрівач з набіром хромосом ХУ,а не залізний

правду певно казав

але видно я ще не заслужила
та й не треба

що я помітила?
те, що в моїй групі з 29 чоловік майже 20 зустрічається зі своїми М і Ж від року до 8-ми.

а ми з Ілоло лише шукаємо пригод на власну дупу. Але нас виправдовує те, що всі вважають нас підлітками і ставляться "по-покровітєльскі". ще є Ксюха, у якої щось типу недотраху, з одним уточненням - вона ще ні з ким не спить, я б назвала це "недолюб". Я не бачу в її зовнішності нічого такого мєга-мєга, але чоловіча стать клеїться до неї як ніпанятно шо. Вміє дівчина себе правильно вести: очки, шпілєчкі, посмішки

нє, ліпше я не буду взагалі нікому подобатись,але буду ходити , так як мені зручно.
часом мені здається, що мама от-от прийме мій стиль, бо бачить ,як світяться в мен очі, коли я придбаю нові кеди,абу якусь затягану футболку, а часом все закінчується 4-годинними моралями.

Р. все ще нема. більше ніж пів місяця. в березні він зник десь на 2 тижні,я тоді так переживала. а цим разом я просто знала, що все до того йде. ...але все ще надіюсь, що він таки з"явиться в моєму житті, хоча б як далекий, але розуміючий друг

я вже все зрозуміла. я не гідна нічого.
я не розумію, за що деякі люди мене поважають


а , і ще: я нарешті вирішила ту проблему з закоханим СБУшником. це виявилось так просто. от що значить дорослий хлопець. без айвих запитань, прохань, нервів. думаю через тиждень - максимум 2 він остаточно заб"є.

після таких історій мені взаглі не хочеться нічого ні з ким мати

а хочеться писати сюди більше-більше.